АРТУР ОГАНДЖАНЯН: «МРІЮ ПРОСТО СТАТИ КРАЩОЮ ВЕРСІЄЮ СЕБЕ»

Воротар СК «Сокіл» дав велике інтерв’ю головній хокейній програмі України «Льодовиковому періоду»

Про те, як прийшов в хокей

«Коли мені було шість років, я навчався в першому класі, до нас під час уроків прийшов Ігнатьєв Олег Васильович. На той момент я не знав хто це. Ми пішли всім класом в спортзал, пограли з м’ячем один в один і ввечері моїм батькам зателефонували, пояснили, що є Палац спорту, є Дружба-78, і батьки вирішили, що можна спробувати».

 

Про спортивний графік в дитинстві

«В шість-сім років, як би, займаєшся багато чим. Тобто ходив на кікбоксинг, в школі в футбол грав. Там в якийсь момент просто зрозумів, що доводиться обирати, і присвячуєш цьому більшу частину свого життя, вже цілеспрямовано. Ну а років вже в сім-вісім нас в Америку відправляли, місяці на три, в цілому вже стиль життя був такий, що школа – тренування, тренування – школа – дім».

Про відношення з Олександром Пересунько, Феліксом Морозовим, Глібом Кривошапкіним та іншими хлопцями

«Всіх так само привели на хокей, як мене. Ми ось в Дружбі-78 так і познайомились, з дитинства разом. Років до 18, до «Беркута», ми разом були. Це була сім’я, це інше було відношення. Тобто, виховували не просто хокеїстів, а в першу чергу хороших людей. Тому дуже і дуже теплі спогади. З тренером дуже багато спогадів хороших і з хлопцями. Тобто, це такий відрізок життя, котрий навряд щось зможе замінити вже».

 

Про перший виклик до юніорської збірної України

«Пам’ятаю-пам’ятаю – самий перший раз! Відчував дуже велику відповідальність, страх, хвилювання, як раз були на Терміналі товариські ігри з поляками. Я свою першу гру програв 5:2, але вона була товариською, тому не так образливо. А так то – пам’ятаю, дуже такі наївні відчуття були, дитячі. Зараз згадую і думаю, чого я хвилювався? – а тоді для мене це здавалось, взагалі, найважливішим моментом в житті».

Про перемогу на домашньому чемпіонаті світу (U18) в Дивізіоні IB

«Я під час третьої гри за 10 хвилин до кінця травмувався, гомілкостоп хруснув. А так, звичайно, виграли дуже важливі ігри, я знаю, що допоміг команді в тих іграх, добре теж зіграв. Проти основних суперників, як би, зробили свою справу, вдача посміхнулась нам, суперники зіграли так, як нам треба було. Ну і звичайно, це такі емоції, золото на чемпіонаті світу при домашній арені, багато вболівальників було, тому, звичайно, це такі емоції, дай Бог відчути хоча б раз в житті».

Про виступи в США

«Добре гралось мені, все дуже сподобалось. Хотів потрапити в коледж, тобто спілкувався з коледжем, весь сезон останній що я там був, вони були зацікавлені мною. Але через коронавірус там зробили правило, що можна лишитись ще на один рік після четвертого року, тобто учень може ще на один рік лишитись, через те, що не дограли плей-офф, коли це все трапилось. І ось цей воротар, котрий мав би йти, він на п’ятий рік лишився і мені сказали, що місць немає. А лишатись просто заради навчання не хотілось, все-таки ціль грати в хокей. Нічого, не пощастило трохи, далі працюю, все нормально».

Про роль батьків в його кар’єрі

«Звичайно, батьки, враховуючи те, як складалась дитяча кар’єра, через що довелось пройти, батькам велике спасибі за те, скільки вони енергії та сил, і часу витратили. Я не уявляю, це дуже тяжко. Тому, звичайно, хочеться віддячити результатом. Кожен раз виходиш на лід і хочеться, аби батькам було приємно, треба зіграти добре».

 

Про гру в рідній країні та перехід в СК «Сокіл»

«Хотілось пограти вдома, трішки стати на ноги, зіграти по-дорослому хокею, в професійному чемпіонаті. Тому все подобається, радий що прийняв таке рішення.

Дуже складний був перехід, дуже. Я тиждень не спав. Довго думав, насправді, але прийняв рішення, в результаті, таке. Не дуже сильно би хотілось це обговорювати, тобто всі ми розуміємо, що там ситуація як би не сама приємна сталася. Але тим не менш, я вважаю, що зробив правильний вибір для свого розвитку, для своєї кар’єри. Тому в це рішення додало мені тільки сил та впевненості, працюю і все добре».

Про гру з колишнім хокеїстом НХЛ Сергієм Костіциним та іншими партнерами по СК «Сокіл»

«Професіонал своєї справи. Просто приємно знаходитися з такими професіоналами поруч. Та й просто приємно усвідомлювати, що знаходишся поруч з такою людиною, котра в НХЛ відіграла, грошей багато заробила, ім’я собі зробила. І, звісно, з дитинства ми всі виростаємо, дивимось там матчі, огляди та фанатіємо. Тому зрозуміло, дуже приємно, що є така людина поруч.

Я спілкуюсь з Микитою Олійником, ми друзі ось з одного міста, десь також разом проводимо час. З Кирилом Фроленко, з воротарем Яшею (Даніїл Яковлєв – прим.) хороші відносини, з Дорою (Сергій Дорофєєв – прим.). Та з усіма хлопцями хороші відносини. Але так, з Микитою, так як ми з одного міста, в цілому я його єдиного знав, коли сюди їхав, з ним спілкуємось добре».

 

Про мрію

«Мрію просто стати ліпшою версією себе, максимально професійним професіоналом своєї справи. Просто своїм підходом доводити, що я краще із дня в день. Напевно, про це мрію. Де в результаті я опинюсь, це вже не від мене залежить і, сподіваюсь, що вийде забратися як можна вище».

 

І бонусний гумор в завершення

«Та, мабуть, коли в майбутньому вже з хокеєм закінчу, буду вже відпочивати від нього максимально. Шаурму продавати буду, наприклад, ну я не знаю, наче нормальна тема (сміється)».

Джерело:Xsport.UA

Поділитися: