Сергій Костіцин: «Перед СК «Сокіл» стоїть задача виграти чемпіонат»

В інтерв’ю XSPORT.ua нападник «Сокола» розповів про свою кар’єру та гру в хокейній Суперлізі України

34-річний білоруський нападник Сергій Костіцин по праву вважається самим зірковим гравцем української хокейної Суперліги. За його плечима шість сезонів в НХЛ, виступи за п’ять клубів в КХЛ, а також шість чемпіонатів світу та Олімпійські ігри-2010 в складі збірної Білорусі.

 

В Суперлізі Костіцин досить швидко освоївся і в перших 14-ти матчах в СК «Сокіл» набрав 14 (2+12) очок. В ексклюзивному інтерв’ю XSPORT.ua хокеїст розповів про досвід гри в європейських чемпіонатах, кар’єрі в НХЛ, а також грі в «Соколі» та адаптації в новому чемпіонаті.

– Я і раніше бував тут в принципі – і в Києві, і в Україні. Ми ще раніше в дитячі роки їздили грати сюди. Але так все добре, відмінно. Все подобається. Чемпіонат теж я вважаю,  непоганий. Є хороші команди, є пару команд, що відстають в чемпіонаті. Але так, в принципі, нормально все.

– Після КХЛ Ви трохи пограли в Словаччині та Румунії. Чи можна порівнювати Суперлігу з цими чемпіонатами, на якому рівні зараз український хокей в цій ієрархії?

– В Словаччині звичайно набагато кращий рівень, там по-перше команд багато і всі плюс-мінус на одному рівні команди, там і іноземців багато, ну звісно там сильніше чемпіонат. А чемпіонат Румунії, напевне, в принципі, можна прирівняти до українського.

СК «Сокіл» доволі непогано почав регулярний чемпіонат, але в останніх п’яти матчах зазнав три поразки, через що пропустив вперед себе «Краматорськ» та «Маріуполь» в турнірній таблиці, опустившись на четверте місце. На думку Костіцина, робити якісь висновки з цієї серії не варто – команда знаходиться в непоганій формі та в подальшому додасть в стабільності.

– Я би не сказав що у нас щось не вдається, ну був може якийсь невеличкий спад, я не знаю. Але я думаю, все буде нормально, ну програли три гри, але будемо налаштовуватись з наступної гри кожну гру на перемогу грати. Я думаю, все у нас вирівняється і почнемо вигравати.

– Наскільки Вам допомагає те, що «Сокіл» тренує Олег Мікульчик, Ваш співвітчизник та спеціаліст, з котрим Ви давно знайомі?

– Чудово. Звичайно, добре, тим більше я його знаю давно. Ми ще грали з ним один проти одного. Це добре, звичайно.

– Зараз в «Соколі» сплав досвіду та молодості. Чи можна стверджувати, що команда на 100% вже побудована чи цей процес ще продовжується?

– Я думаю, продовжується ще, можна відточувати ще майстерність, налагоджувати контакт між гравцями можна кожну гру, до плей-офф у нас є час. Думаю, до того моменту підійдемо більш згуртованими. Ми працюємо на тренуваннях, щоб потім в іграх було легше. А чи будуть зміни в самій команді я не знаю, це до тренерів, до керівництва питання.

– Які задачі стоять перед командою в цьому сезоні, та які ставите особисто для себе?

– Я думаю, задачі виграти чемпіонат. Будемо старатися робити це, зайняти як можна вище місце та боротися в плей-офф вже.

– У Вас за плечима багато сезонів в НХЛ та КХЛ, як вдається знаходити мотивацію грати далі на значно нижчому рівні?

– Ну я ж давно в хокеї. В принципі, я люблю цим займатись. У мене навіть нема такого в голові – шукати мотивацію. Я виходжу і стараюсь грати як можу.

Ще в минулому році Костіцин грав за збірну Білорусі на чемпіонаті світу в елітному дивізіоні, але після зміни тренерського штабу не вірить в те, що його ще позвуть в національну команду. По словам форварда, зараз білоруський хокей знаходиться на спаді, не дивлячись на велику увагу зі сторони держави.

– На минулий чемпіонат світу в Ризі Вас викликав в збірну Михайло Захаров, але вже в серпні на олімпійську кваліфікацію Крейг Вудкрофт не покликав. Як йдуть справи з Вашою кар’єрою в національній команді, ще розглядаєте можливість одягти светр збірної Білорусі?

– Хм, навіть не знаю. Напевне, ні. Мабуть, я там вже не буду грати. Нехай там молодь грає. Хіба що, як би була пропозиція якась. Може, в такому випадку.

– Зараз продовжується Олімпійський турнір, в котрому збірна Білорусі не приймає участі, хоча ще в попередні роки була постійним учасником, і Ви грали в Ванкувері в 2010 році. Чи можна говорити, що білоруський хокей зараз в кризі, не дивлячись на потужну підтримку зі сторони держави?

– В кризі, звичайно, якщо ми вже 10 років туди не можемо потрапити. Останній раз в Ванкувері ми грали і всі ці роки не потрапляли. Звісно, там є провал у нас в поколінні. Але зараз там грають – і в НХЛ декілька осіб, і в АХЛ грають. Сподіваюсь, що вони виростуть, котрі хлопці в АХЛ може бути підтягують тих, що в НХЛ через рік, через два, не знаю, може, в цьому році.

– Зараз в НХЛ грають тільки два білоруси: Єгор Шарангович в «Нью-Джерсі» і Олексій Протас в «Вашингтоні». Білоруські вболівальники справедливо відмічають, що і збірній не вистачає гравців калібру Костіциних, Грабовського, Калюжного, Мезіна і так далі. Може, проблема десь в самому початку, в дитячому хокеї? Чому білоруський хокей перестав випускати гравців такого рівня, хоча, як здається, з підтримкою, майданчиками, школами все наче добре?

– Це, звичайно з дитячого хокею, з дітьми треба займатись. Так, там зараз побудували багато арен, підтримка від президента. Але не так займаються, напевне, як треба з дітьми. Так, раніше там в збірній і Калюжний був, але у нас в збірній було багато гравців хороших – всі, хто грав, грали або в НХЛ, або в КХЛ. Зараз же такого нема. На чемпіонат світу навіть вже їздить половина з чемпіонату Білорусі. Але це не той рівень, щоб боротися за якісь місця, навіть на чемпіонаті світу.

– Як Ви ставитесь до питання натуралізації? Наскільки допомогла збірній Білорусі поява таких гравців як Плетт, Бейлен, Тейлор, Паре та інших? Чи може цей досвід бути корисним, скажімо, збірній України?

– Для української, напевне, так, тому що у українською збірної взагалі нема гравців. А білоруській я не скажу що це допомогло. Як на мене, цього взагалі непотрібно робити, у людей інший менталітет і що канадець вийде і буде битися за збірну Білорусі? Та не буде, а просто вийде, пограє щоб наче в КХЛ, а не легіонером вважатись і все.

В НХЛ Костіцин так і не розкрив повністю свій потенціал, не дивлячись на великі сподівання на ранніх етапах кар’єри. Зараз форвард не впевнений, що зробив правильно, покинув найкращу лігу світу у віці 26 років.

– Ви провели шість сезонів в НХЛ, в Вашій кар’єрі було дві команди – «Монреаль» та «Нешвіль». Взагалі, Ваша кар’єра складалась по спадаючій в обох командах – яскравий початок і поті спад. Чому так і не вдалось стати лідером ні там, ні там, не дивлячись на дуже потужний початок?

– Ну чому, в «Нешвілі» у мене всі роки була нормальна статистика, чому там спад був (50 (23+27) очок в 77 матчах в сезоні-2010/11, 43 (17+26) очки в 75 матчах в сезоні-2011/12 та 15 (3+12) очок в сезоні-2012/23 – прик. XSPORT.ua). В принципі, плюс-мінус однакова була з самого початку і коли я їхав. В «Монреалі» не захотіли мені підписувати, обміняли потім в «Нешвіл», але це звичайна ситуація.

– В юніорській лізі Онтаріо Ви пограли разом з Патріком Кейном та Семом Ганьє, демонструючи не менш круту статистику в перші сезони за океаном. Експерти відмічали Вашу техніку та швидкість. Що пішло не так після переходу в НХЛ, щоб стати суперзіркою в заокеанській лізі?

– Це два різні рівні – там дитячий хокей був, зрозуміло, що ми там багато очок набирали, але в НХЛ же не будеш стільки набирати, як в юніорській лізі, там стільки не набереш. І грали ми в юніорській лізі по 40 хвилин за гру своєю ланкою, в НХЛ стільки не граєш, там багато гравців. Але я вважаю, що в НХЛ все нормально у мене було, один рік був найкращим бомбардиром в команді, може не варто було їхати, а так хороші там сезони провів.

– Ви покинули НХЛ в 26 років – по суті, на самому піку кар’єри? Чому не вдалось пограти більше, не було на той момент гідних пропозицій?

– Я коли від’їздив у мене ще був рік контракту, чому не було. Просто у мене була вигідна пропозиція, тому і поїхав. В НХЛ у мене ще був контракт, коли я від’їздив, просто я розірвав його і все. Може і не варто було звісно в 26 їхати, але поїхав, і поїхав, що ж вже шкодувати.

– Після стількох років можна визнати, що десь завадило і порушення дисципліни, про що в той час дуже активно писала північноамериканська преса?

– Це не про мене писали, а про брата.

– Чи не було бажання повернутись в НХЛ вже під час виступів в КХЛ? Чи вдруге пробитися в найкращу лігу світу ще складніше, ніж вперше?

– У мене були пропозиції через рік чи через два, не пам’ятаю. Але у мене на той момент контракт вже був в КХЛ і я вирішив не їхати. Це був початок сезону і я не хотів розривати контракт і їхати.  А так пропонували там контракти, але сезон в КХЛ починався і я не став смикатись і лишився в Росії.

Шість сезонів Костіцин провів в КХЛ, виступаючи за «Авангард», «Ак Барс», «Нєфтєхімік», «Торпедо» та мінське «Динамо». В 2015 році білорус програв СКА в фіналі Кубка Гагаріна разом з «Ак Барсом». Рішення переїхати в КХЛ Костіцин-молодший прийняв після спокусливої пропозиції від «Авангарда», але вважає, що по рівню організації ця ліга суттєво поступається НХЛ.

– Так, з Казанню ось тільки в фіналі програли. Іноді вилітали ранувато, але так виходило, не знаю навіть. Пограв би звичайно побільше там, якби не травма, а так. Ну як є, так є.

– КХЛ з самого початку заявляла про бажання «наздогнати та перегнати НХЛ». Як вважаєте, за стільки років існування, чи можна говорити про успіх цього проєкту?

– Та довго вони ще не наздоженуть. Немає такого рівня організації, як в НХЛ і близько навіть. Ну може пару команд є – Омськ, Казань – де у них і роздягальні хороші, і організація вже більш наближена до НХЛ, але це пару команд із, скільки їх там в КХЛ – 30? Нема такого рівня організації в КХЛ, як в НХЛ.

– В мінському «Динамо» Ви два сезони були капітаном, але так вийшло, що в ці роки «зубри» зіграли тільки в одній серії плей-офф Кубка Гагаріна. За всі 13 років існування КХЛ «Динамо» ні разу не проходило далі першого раунду, не дивлячись на серйозні фінансові вливання. Оцініть цей проєкт та його роль для всього білоруського хокею, чому не виходить замахнутися на більше в плані результатів?

– Ну які фінансові вливання, порівняно з клубами КХЛ, там ніяких фінансових вливань немає. Це одна із самих низьких команд по бюджету. Ось на цьому і вся відповідь – якщо не буде бюджету, то куди тобі. Нема бюджету щоб взяти гравців хорошого рівня, щоб боротися там з Казанню чи з Пітером в плей-офф. Може там зараз вже і трохи піднявся бюджет, судячи по тому скільки там іноземців, але тоді, коли я грав, він набагато меншим був, ніж зараз.

Не дивлячись на вік, про завершення кар’єри Костіцин ще навіть не думає і не виключає можливості в майбутньому знову зіграти зі своїм братом Андрієм, разом з котрим він виступав не за одну команду.

– В декількох командах і в НХЛ, і в КХЛ Ви пограли разом з братом Андрієм. В «Монреалі», до речі, за всю історію було тільки дев’ять братських дуетів. Як правило, ви грали в різних трійках, але наскільки впливала присутність брата в команді та на майданчику на Вашу гру?

– На гру ніяк не впливало, а те, що брат разом в команді, постійно з тобою на тренуваннях і скрізь, то це, звичайно, добре і йому, і мені, брати все таки.

– Доводилось іноді заступатися за брата чи йому за Вас?

– Ну так-так, було.

– Хотілось би ще опинитися з Андрієм разом на майданчику, наприклад, в «Соколі»?

– Звичайно, зіграємо якось, не знаю тільки де.

– Як часто з’являються думки про завершення кар’єри?

– Поки ще не було такого.

– Чи існує вірогідність, що ми колись побачимо Сергія Костіцина-тренера? Чи може навіть дует братів Костіциних?

– Не знаю. Коли закінчу, тоді вже мабуть думати треба, а поки таких думок немає в голові – що закінчиш, тренером станеш. Може мені це непотрібно буде, нащо, може не захочеться мені тренувати. Їм же мабуть складно тренувати триста чоловік.

Джерело: XSPORT.ua

Поділитися: