Виступи Сергія Дорофєєва в 5 країнах за 4 роки

Захисник СК “Сокіл” дав велике інтерв’ю порталу Stavkinasport.com , де розповів про український тур Херсон – Київ, чемпіонство ВХЛ з “Торосом” та виступи в 5 країнах за 4 роки

За свою 20-річну професійну кар’єру Сергій Дорофєєв був хокеїстом в шести країнах та в трьох з них ставав переможцем турніру. З «Торосом» із Нєфтєкамська виграв ВХЛ, з «Неманом» із Гродно ― чемпіонат Білорусі, з «Короною» із Брашова ― Румунії, а з ХК МВД приймав участь в фіналі Кубка Гагаріна. З 2019-го року 35-річний захисник виступає в чемпіонаті України та в 2020-м завоював з херсонським «Дніпром» бронзові медалі УХЛ.

Український тур Херсон ― Київ

― Сергій, для Вас сезон-2021/22 вже третій в Україні. Комфортно почуваєте себе тут?

― Так, дуже. Рівень чемпіонату росте, в клуби приїздять хороші гравці, команд стає більше, в турнірній таблиці суперники йдуть більш рівно. Хочу, аби все рухалось в тому ж напрямку.

― Напевне, як раз досвічені легіонери ― це і є визначальний момент Ліги хорошого рівня?

― Так. Підвищується конкуренція, молоді хлопці тягнуться за ними, і росте рівень самого чемпіонату. Його рівень визначає кожен гравець. В тому числі і досвічені легіонери.

― Першим Вашим українським клубом став херсонський «Дніпро». Сезон-2019/20 видався вдалим для команди та для Вас зокрема?

― Ми завоювали бронзові медалі. Звичайно, хотілось отримати інші нагороди, але тоді ми не змогли дограти через пандемію та в плей-офф приймали участь вже в вересні. Вийшло так, як вийшло. В принципі, так, сезон вийшов непоганий.

― Як Ви вважаєте, рішення Ліги провести плей-офф перед стартом нового розіграшу чемпіонату було правильним?

― Питання в тому, що догравали плей-офф команди відмінними від регулярного чемпіонату складами. Що у нас, що у «Донбасу» змінилось багато учасників. Як на мене, в цьому є певний мінус. Вийшла перерва ― весна, літо, а після предсезонки вийшли на плей-офф. Краще, якби він був одразу після регулярки.

― Вийшов свого роду турнір з підвищеною відповідальністю?

― Напевне, так.

― Якби чемпіонат не спиняли, у «Дніпра» було б більше шансів пройти «Донбас» в півфінальній серії?

― Я не говорю про можливості. Просто вважаю, що так було би більш правильно. Це регламент всіх ліг ― плей-офф стартує одразу після регулярки. Багато хлопців, котрі були в командах протягом сезону, в силу певних причин не лишились в клубах та не змогли зіграти сезон до кінця. Про результат я не говорю. Ми були в рівних умовах зі всіма учасниками.

― В півфіналі плей-офф була справжня заруба. З п’яти матчів три завершились в овертаймі, одна зустріч ― перемогою донеччан з мінімальною різницею в рахунку. Можна сказати, що в цілому всі мали шанс виграти?

― Звичайно. Всі матчі були рівні, йшли, як то кажуть, від ножа, але переміг «Донбас». Донеччани на той момент були сильніші.

― Після поразок в овертаймах відчувається певна недомовленність?

― Яка? Серія триває до чотирьох перемог. «Донбас» взяв чотири матчі, він був сильніше. А в овертаймі ти програв чи в основний час ― не має значення. Це плей-офф, чий матч ― той переміг. У кого перші чотири гри, той забрав серію.

― З часом виступи в «Немані» в сезоні-2016/17 виступи в Херсоні для Вас найбільш результативні. Була велика націленість на ворота чи партнери допомогли досягти такого результату?

― Все разом склалось. І хлопці, і грамотно складені поєднання. Тут багато факторів зіграло. Тренування, підготовка, злагоджені дії в команді, націленість на ворота. Так склалось.

― В обох випадках Ви потрапляли до символічної п’ятірки чемпіонату. Приємне досягнення?

― Так, але ліпше, якщо це поєднується з чемпіонством. Чого поки, на жаль, досягти не вдалось. Працюємо над тим, аби це відбулось.

Чемпіонство ВХЛ з «Торосом»

― В сезоні-2011/12 Ви стали чемпіоном ВХЛ з «Торосом». Чи назвете цей період одним із найкращих в своїй кар’єрі?

― Можу сказати, що той сезон, в котрому ти з командою досяг найвищого результату ― це перемога в чемпіонаті. Не в регулярці, а в плей-офф. Якщо піднімаєш кубок, то цей сезон можна вважати найвдалішим. Мені пощастило три рази в моїй кар’єрі ставати чемпіоном. Ось це і були мої ліпші періоди.

― Той сезон Ви почали в складі хабаровського «Амура». Загальний тріумф з «Торосом» став певною розрадою за тимчасовий відхід із Континентальної хокейної ліги?

― Розрада ― неправильне формулювання. Я приїхав в «Торос», перед нами стояла максимальна задача, і команда її виконала. Це незабутні емоції ― вигравати кубок. Щастя, радість. Не те, щоб розрада, просто чудово, що ми тоді перемогли (в півфіналі «Торос» обійшов «Донбас» з рахунком 4:0 в серії ― примітка автора).

― В КХЛ у Вас сім сезонів. Чи виділите якийсь з цих клубів?

― З МВД мені запам’ятався більше другий сезон. Я там не багато грав, але ми дійшли до фіналу Кубка Гагаріна. На жаль, зазнали поразки. Повторюсь, грав не багато, але з середини відчув переможні емоції та відчув як запасний фінал Кубка Гагаріна.

Виступи в 5 країнах за 4 роки

― В 2016-му Ви почали подорожувати. Білорусь, Польща, Казахстан, Румунія, Україна. Було бажання спробувати себе в інших лігах?

― Просто я не хотів їхати до ВХЛ. Розглядав варіанти пограти в інших чемпіонатах. Коли надійшла пропозиція з «Немана», я з задоволенням приєднався до них. Потім були Казахстан, Румунія. Мені було цікаво подорожувати, дивитись рівень.

― Чи припала до душі по-особливому якась країна чи клуб?

― Не можу виділити когось. В кожній команді, місті, країні є свої особливості. Це менталітет людей, життя, побут. У всіх містах є свої цікаві місця, багато чого можна згадати. Наприклад, в Румунії, коли грав в «Короні» ― це клуб із Брашова. Прекрасне місто. Гірськолижний курорт, в 15 хвилинах їзди знаменитий замок Дракули. Мені дуже сподобалось в Брашові.

Гродно ― дуже старовинне місто зі своєю історією на річці Неман. Запам’ятались вболівальники тим, що практично завжди заповнювали стадіон. Були аншлаги. Це дорогого вартує.

― З «Неманом» ви стали чемпіоном…

― Так, прекрасний зібрався на той момент колектив. Все склалось на нашу користь.

― В Білорусі Ви оформили золотий дубль ― виграли Кубок президента та Кубок Салея. В Румунії трошки не вистачило для повторення цього досягнення?

― Кубок в Румунії ― це окремий турнір. Дійсно, трохи не вистачило. Зате з «Короною» перемогли в чемпіонаті. В півфіналі пройшли ХК «Меркуря-Чук» ― це був один з лідерів турніру, а в фіналі з рахунком 3:1 в серії обіграли «Галац».

― Цікава була серія. В першій виїзній грі була поразка, а після ― три перемоги підряд. Відбувся психологічний перелом?

― Щось відбулось. При чому перший матч програли якось без шансів, а потім всі разом зібрались, обговорили, тренерський штаб вніс коригування в тактиці, як мені зараз пам’ятається, повністю змінив стратегію і в усіх інших матчах перемогли.

― Домашні ігри «Корона» виграла з великою різницею в рахунку ― 7:2 та 6:2. Але навряд чи Ви скажете, що це було легко. Вірно?

― Ні, ні в якому разі. Як легко, якщо в першому матчі ми зазнали поразки?! Пам’ятаю, що в останньому ми розгромили «Галац». Виїзні ігри були вперті, та й наступні. Це був фінал. Ми до нього готувались, хотіли перемогти.

― Плей-офф, напевне, взагалі легким не буває?

― 100 відсотків. Він дуже відрізняється від матчів регулярного чемпіонату. Тут на кожну гру неймовірне бажання, величезна мотивація. Така хокейна війна. До речі, у нас зараз в чемпіонаті України проходить така ж боротьба і в рамках регулярного турніру.

― Не було складнощів з адаптацією при зміні країн?

― Особисто у мене не було ніяких проблем з цим.

― Хокей цих держав можна порівнювати?

― Якщо говорити про Білорусь, Казахстан, Польщу, Румунію та Україну, то рівень топ-клубів приблизно однаковий. Єдине, в деяких турнірах трохи більше команд одного рівня. Тому хочеться побажати Суперлізі, щоб з’являлись нові. Чемпіонат від цього тільки виграє.

― Ви входили в символічні п’ятірки України та Білорусі. Складете п’ятірку із своїх партнерів?

― Протягом кар’єри у мене була велика кількість партнерів і багатьох хотів би виділити. Однієї ланки не вистачить. Міг би зібрати команду. Але для цього необхідно сісти, взяти ручку, листочок та позгадувати посидіти.

― Як Вам грається в СК «Сокіл»?

― Нова команда, ми два місяці як зібрались. Попереду багато роботи. Перед нами стоять задачі. Є і перемоги, і поразки. Треба робити правильні висновки та рухатись далі.

― Яка задача стоїть?

― Вигравати. Ми зібрались тут для цього.

Джерело:Stavkinasport.com

Поділитися: